Що важливо знати, якщо власником або учасником правочину є дитина.

Під час укладення договорів щодо нерухомого майна, якщо його власником або учасником є дитина, закон встановлює особливі гарантії захисту її прав та інтересів.

Нотаріус враховує вік дитини та обсяг її цивільної дієздатності.

 

Малолітні діти (до 14 років) не можуть брати участь у правочинах особисто — їх представляють батьки або опікуни.

 

Неповнолітні (14–18 років) мають право укладати окремі договори, але лише за згодою своїх законних представників.

 

Відповідно до частини другої статті 177 Сімейного кодексу України, батьки або опікун не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини, які можуть порушити майнові права малолітньої дитини.

Зокрема, вони не можуть:

— відмовлятися від майнових прав дитини, у тому числі від речових прав на нерухоме майно;

— видавати від її імені будь-які письмові зобов’язання;

— укладати правочини щодо нерухомості, об’єктів незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості, земельних ділянок, а також іншого цінного майна, власником якого є дитина.

 

Отже, будь-які дії щодо нерухомості дитини — її відчуження, поділ, дарування, передача до статутного капіталу чи інші схожі дії — здійснюються лише за наявності дозволу органу опіки та піклування.

Водночас такий дозвіл не потрібен, якщо дитина за правочином набуває майно у власність. Виняток — коли майно купується за кошти самої дитини, адже в такому разі орган опіки додатково перевіряє, чи не порушуються її інтереси.

 

Такі норми законодавства забезпечують, щоб жоден правочин не порушував права дитини на житло та інше майно, а всі рішення ухвалювалися виключно в її інтересах.