Безбар’єрність – це не лише доступність фізичного середовища, а й створення умов для реалізації прав людини без зайвих перешкод. У сфері захисту прав дитини це означає забезпечення можливості підтримувати зв’язок із батьками, родичами та іншими близькими особами, навіть якщо вони проживають у різних країнах.
Особливо актуальним це питання є у випадках транскордонних сімейних спорів, коли дитину вивезено або утримується за кордоном без згоди одного з батьків. Для захисту прав дітей та збереження сімейних зв’язків діє Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, до якої Україна приєдналася у 2006 році.
Метою Конвенції є забезпечення негайного повернення дитини до держави її постійного проживання та захист права доступу до неї. При цьому Конвенція не вирішує спір щодо місця проживання дитини чи здійснення батьківських прав, а лише відновлює ситуацію, яка існувала до незаконного переміщення.
Право доступу до дитини включає можливість спілкування, участі у вихованні та підтримання сімейних зв’язків. Один із батьків або інша особа, яка має таке право, може звернутися із заявою про сприяння його реалізації.
В Україні функції Центрального органу з виконання Конвенції здійснює Міністерство юстиції України. Заяви щодо повернення дитини або забезпечення права доступу можуть подаватися через Міністерство юстиції та його територіальні органи, які надають консультаційну й методичну допомогу заявникам.
Рішення про повернення дитини або відмову у її поверненні ухвалює суд держави, на території якої перебуває дитина. При цьому головним критерієм під час розгляду справи залишаються найкращі інтереси дитини.
Отже, міжнародні механізми, передбачені Конвенцією, сприяють подоланню правових, територіальних та процедурних бар’єрів, забезпечують збереження сімейних зв’язків і допомагають ефективно захищати права дитини незалежно від держави її перебування.
#Безбарєрність #БезбарєрнийДоступ #ПраваДитини #МіжнароднеПраво #Мінюст #ЗахистДитини #Хмельницькаюстиція