Бездіяльність державного реєстратора чи неналежний спосіб звернення?

Досить часто громадяни сприймають відсутність результату як бездіяльність державного реєстратора.

Але на практиці причина нерідко криється у неправильному способі звернення.

 

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян», кожен має право звернутися до органів влади із заявами, скаргами чи пропозиціями.

Таке звернення може бути:

 - усним (на особистому прийомі чи через «гарячі лінії») 

 - письмовим, у тому числі електронним 

Це — загальний механізм реалізації та захисту прав.

 

Однак у сфері державної реєстрації діють інші правила.

Реєстрація нерухомості та бізнесу регулюється спеціальними законами, які встановлюють чіткий порядок подання документів та проведення реєстраційних дій.

 

Державну реєстрацію здійснюють:

- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

- державні та приватні виконавці — у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

 

Важливо розуміти ключове

державний реєстратор працює не із загальними зверненнями, а з офіційною заявою встановленої форми та відповідним пакетом документів.

 

Наприклад:

- для реєстрації нерухомості звернення подається через ЦНАП, нотаріуса або онлайн;

- у сфері бізнесу — особисто, поштою (з нотаріальним засвідченням підпису) або в електронній формі.

У деяких випадках заява взагалі не підлягає розгляду

зокрема, якщо неможливо встановити особу заявника або відсутні необхідні дані в реєстрах.

 

Саме тому варто чітко розмежовувати:

- звернення громадянина;

- заява про проведення реєстраційних дій.

Це — різні правові інструменти.

 

Бездіяльність державного реєстратора має місце тоді, коли він:

 — безпідставно відмовляє;

 — не приймає документи;

 — порушує строки;

 — або іншим чином не виконує вимоги закону.

У такому випадку права заявника захищаються шляхом подання скарги у спеціальному порядку, визначеному законодавством у сфері державної реєстрації та адміністративної процедури.

 

Висновок:

Не кожне “мовчання” чи відмова є бездіяльністю. Іноді достатньо перевірити — чи правильно обрано спосіб звернення.